Психолого-педагогічна профілактика суїцидальних тенденцій особистості
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА СУЇЦИДАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ОСОБИСТОСТІ
Будь-які несподівані або драматичні зміни,
що впливають на поведінку підлітка,
будь-які зміни в його поведінці,
словесні й емоційні ознаки
слід сприймати серйозно!
ЗАГРОЗЛИВІ ТЕНДЕНЦІЇ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
• втрата інтересу до звичних видів діяльності;
• раптове зниження успішності навчання;
• незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;
• погана поведінка у навчальному закладі;
• незрозумілі або часті, повторювані зникнення з дому та прогули школи;
• збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотиків;
• інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях.
ПОВЕДІНКОВІ ОЗНАКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ЗАГРОЗИ
• будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо такі, що віддаляють від близьких;
• схильність до необачних і нерозсудливих вчинків;
• надмірне споживання алкоголю чи таблеток;
• відвідування лікаря без очевидної потреби;
• роздавання дорогих речей або грошей;
• придбання засобів скоєння суїциду;
• підбиття життєвих підсумків, упорядкування справ, підготовка до самогубства;
• нехтування зовнішнім виглядом.
СЛОВЕСНІ ОЗНАКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
• запевнення у безпорадності і залежності від інших;
• прощання;
• розмови або жарти про бажання померти;
• повідомлення про конкретний план суїциду;
• подвійна оцінка значущих подій;
• повільне, маловиразне мовлення;
• самозвинувачення.
ЕМОЦІЙНІ ПРОЯВИ СУЇЦИДАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ
• амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів;
• безпорадність, безнадія;
• переживання горя;
• ознаки депресії;
• почуття провини або невдачі, поразки;
• надмірні побоювання або страхи;
• почуття власної мало значущості;
• неуважність, розсіяність або розгубленість.
ОЗНАКИ ДЕПРЕСІЇ У ДІТЕЙ, СХИЛЬНИХ ДО СУЇЦИДУ
• сумний настрій;
• втрата властивої дітям енергійності;
• зовнішні прояви журби;
• порушення сну;
• соматичні скарги;
• зміна апетиту або ваги;
• погіршення успішності навчання;
• зниження інтересу до навчання;
• страх невдачі;
• почуття неповноцінності;
• самообман – негативна самооцінка;
• почуття «заслуженого» відторгнення;
• помітне зниження настрою при найменших невдачах;
• надмірна самокритичність;
• зниження рівня соціалізації;
• агресивна поведінка.
ДЕПРЕСИВНІ ПРОЯВИ ПІДЛІТКІВ ІЗ СУЇЦИДАЛЬНОЮ ПОВЕДІНКОЮ
• почуття суму, нудьги;
• почуття втоми;
• порушення сну;
• соматичні скарги;
• непосидючість, неспокійність;
• фіксація уваги на дрібницях;
• надмірна емоційність;
• замкненість;
• розпорошена увага;
• агресивна поведінка;
• неслухняність;
• схильність до бунту;
• зловживання алкоголем або наркотиками;
• погана успішність навчання;
• прогули занять у школі.
ВИСЛОВЛЮВАННЯХ ПІДЛІТКІВ, СХИЛЬНИХ ДО КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ І СУЇЦИДАЛЬНИХ СПРОБ:
• скарги на відсутність сенсу життя: «Навіщо мені жити?», «Який сенс у тому, що я живу?»;
• висловлювання «Мені усе набридло!», «Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!»;
• скарги на погані передчуття: «Я відчуваю, що скоро помру!»;
• підвищений, стабільний інтерес до питань смерті, загробного життя, поховальних ритуалів;
• словесні натяки на смерть, що наближається: «Потерпіть, недовго вам залишилося мучитися!», «Ви ще пошкодуєте, але буде пізно!»;
ДІЇ ПІДЛІТКІВ, СХИЛЬНИХ ДО КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ І СУЇЦИДАЛЬНИХ СПРОБ:
• наведення особливого порядку в своїй кімнаті, серед своїх особистих речей, роздача деяких речей товаришам, остаточне з’ясування стосунків;
• раптовий, без видимих причин, напад спокою, смиренного стану після стресу або тривалої депресії;
• таємні приготування до чогось, що підліток відмовляється пояснювати;
• тривалий стан внутрішньої зосередженості, що не було раніше для підлітка характерним, відсутність бажання спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, гратися, вести активний спосіб життя.
Деякі з цих ознак мають, так би мовити, «подвійне», значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальні загрозу, а й про інші особистісні проблеми, кризи у житті юної людини. Але психологу, соціальному педагогу, вчителю і вихователю ніколи не слід забувати про «суїцидальні тему» при появі цих ознак. Для уточнення висновку про наявність суїцидальної загрози доцільно використовувати спеціальні психодіагностичні засоби – карти, опитувальники, тести.
Для ефективного виявлення суїцидальних тенденцій, треба подолати помилкові думки та стереотипи
Упередження: більшість самогубств здійснюється майже або зовсім без попередження.
Факт: більшість людей подають сигнали про можливе самогубство – у формі безпосередніх висловів, фізичних, тілесних ознак, жестів, емоційних реакцій або поведінкових проявів.
Упередження: не слід говорити про самогубство з людиною, яка схильна до нього, оскільки це може подати їй таку ідею.
Факт: розмова про самогубство не породжує і не збільшує ризику його здійснення, а, навпаки, знижує. Відкрита розмова з висловленням щирого піклування і турботи, запитання, чи не має людина думок про самогубство, є для неї джерелом полегшення.
Упередження: якщо людина говорить про самогубство, то вона його не здійснить.
Факт: люди, які самі йдуть із життя, найчастіше перед цим прямо чи непрямо дають знати комусь про свої наміри. Так трапляється у чотирьох із п'яти суїцидентів. Тому, якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею.
Упередження: самогубець впевнено бажає померти.
Факт: наміри більшості суїцидентів залишаються подвійними аж до моменту смерті. Вони відкриті для допомоги інших, навіть якщо вона нав'язується.
Упередження: ті, хто накладає на себе руки, – психічно хворі.
Факт: справді, психічна хвороба є фактором високого ризику самогубства, проте переважна більшість суїцидентів не має цих недуг. Для них суїцидна ситуація тимчасова, вони просто не бачать виходу з неї.
Упередження: якщо людина одного разу здійснить суїцидальну спробу, то вона більше її не повторить.
Факт: хоча більшість осіб, які роблять спробу самогубства, зазвичай її не завершують, однак значна частина з них повторює ці спроби. Так, частота самогубств в осіб, які раніше скоїли суїцидальні спроби, у 40 разів вища, ніж у решти людей.
Упередження: зловживання алкоголем і наркотиками не спричиняє самогубства.
Факт: залежність від алкоголю і наркотиків є фактором ризику суїцидальної поведінки.
Упередження: якщо людина не залишає записки, то не можна вважати її смерть самогубством.
Факт: лише чверть осіб, які скоїли самогубство, залишають записки
Упередження: самогубство є надзвичайно складним явищем, тому допомогти самогубцям можуть лише професіонали.
Факт: справді, суїцид – складне явище, але розуміння і реагування на суїцидальну поведінку у конкретної людини не вимагає глибоких знань психології або медицини. Потрібно лише виявити увагу до того, що говорить людина, сприйняти це серйозно, підтримати або звернутися за відповідною допомогою. Адже багато людей гине внаслідок самогубства лише тому, що їм не була запропонована або стала недоступною невідкладна перша допомога і підтримка
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ПО ПРОФІЛАКТИЦІ СУЇЦИДУ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ
1. Психологічна просвіта педагогів, батьків, учнів
Функція інформування як методу профілактики самогубств полягає в тому, щоб поповнити недостатність знання про причини виникнення і прояви суїцидальної поведінки, досягти усвідомлення проблеми і створити мотивацію до набуття нових способів поведінки.
З дітьми про суїцид вести бесіди необхідно з позиції їх допомоги товаришеві, який виявився у важкій життєвій ситуації. Відомо, що підлітки у важкій ситуації найчастіше звертаються за допомогою і радою до своїх друзів, чим до дорослих. Саме тому підлітки мають бути обізнані про те, що суїцид це не вихід, а відхід від рішення проблеми, від покарання і ганьби, приниження і відчаю, розчарування, відкинутості і втрати самоповаги... словом, від всього того, що складає різноманіття життя, хай і не в самих веселкових її проявах.
Перш ніж надати допомогу другу, який збирається зробити суїцид, важливо мати в своєму розпорядженні основну інформацію про суїцид і про суїцидентів.
Особливо важливо бути в курсі дезінформації про суїцид, яка поширюється набагато швидше, ніж інформація достовірна. Діти повинні отримати достовірну інформацію про суїцид, яку необхідно знати для надання ефективної допомоги другу, який опинився в біді.
2. Створення позитивного психологічного клімату в навчальному закладі й сім‘ї
Складання загальних шкільних програм психічного здоров’я, здорового середовища в школі, так щоб діти відчували турботу, комфорт, любов. Організація позаурочної виховної роботи. Розробка ефективної моделі взаємодії школи і сім’ї.
3. Залучення учнів до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів.
4. Психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій:
• у процесі спостереження – звернення уваги педагогів на фактори ризику;
• виявлення ознак емоційних порушень;
• виконання спеціальних психодіагностичних методів
5. Психологічне консультування
• Встановлення позитивних взаємостосунківз дитиною: необхідно запевнити підлітка, що психолог чує і розуміє його, що цікавиться усіма його переживаннями і справами, що не засуджує його, і з ним завжди можна буде зв’язатися.
• Розуміння і прояснення проблеми: психолог на основі отриманої від дитини інформації намагається зрозуміти характер даної кризи, а потім допомагає власне підлітку чітко й конструктивно зрозуміти свою головну проблему, тимчасову її природу й знайти інший спосіб її подоланні, відмінний від суїциду.
• Оцінка й мобілізація можливостей (ресурсів) дитини: насправді в людей із суїцидальними схильностями є немало можливостей і сильних позитивних сторін, які можуть бути недоступні їм самим для усвідомлення через песимістичну установку на майбутнє. Завдання психолога полягає у виявленні й активізації цих ресурсів (зовнішніх і внутрішніх).
• Формування плану: психолог разом з дитиною розробляють план подальших дій, тобто спосіб виходу з кризи, альтернативний суїциду. Як правило, до плану входить ряд наступних консультацій. У кожному такому плані вимагається виконання певних дій, спрямованих на зміну свого особистого життя.
• Важливим моментом є відверта розмова про бажання самогубства, про наявні суїцидальні спонуки і ступінь їх вираженості. Коли людина, обмірковуючи свій суїцидальний намір, знаходить того, хто їй співчуває і згоден поговорити про її переживання, вона часто відчуває полегшення. Таке спілкування допомагає зрозуміти свої почуття, виразити їх, що послаблює актуальність суїцидальних намірів.
• Консультативна робота з батьками, педагогами, спрямована на зняття факторів, що спонукають чи провокують суїцид.
6. Корекційна робота
• Навчання технік керування емоціями, зняття м‘язового й емоційного напруження.
• Навчання конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях (тренінг проблемно-вирішальної поведінки (Д. Романовська).
• Розвиток позитивної самооцінки цінності особистості, її соціального статусу в групі, тренінги особистісного зростання.
• Формування та розвиток психологічного імунітету (за програмою О.В.Комарова та ін.).
7. Систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів
Постійний моніторинг ознак, тенденцій, ризиків суїцидальної поведінки на всіх етапах роботи психолога.
8. При потребі – переадресування суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю
Рекомендація відвідати дитячого психоневролога, психотерапевта, психіатра.