Організація роботи практичного психолога
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Основні принципи організації психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами:
- пріоритет інтересів і потреб учнів;
- неперервність супроводу;
- мультидисциплінарність.
Організація психологічного супроводу дітей потребує проведення необхідних заходів, а саме:
1. Діагностика рівня розвитку дітей (виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів; діагностики соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною).
2. Оформлення документації для здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами:
– створення банку даних дітей відповідно до особливостей та наявних порушень;
– оформлення індивідуальної картки психолого-педагогічного діагностування;
– наявність копії форми ІПР, що видається МСЕК і ЛКК;
– складання соціального паспорта сім’ї, в якій виховується дитина;
– розробка та затвердження тематичного плану програми індивідуальної корекційно-розвивальної роботи;
– розробка рекомендацій для педагогів і батьків.
3. Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази (банк даних корекційних, навчальних і виховних програм).
4. Моніторинг результативності.
5. Виявлення і прогнозування можливих проблем, серед яких можуть бути наступні:
– виникнення супротиву новому середовищу з боку дитини;
– виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педагогом і дитиною, педагогом і батьками.
6. Розробка шляхів корекції можливих негативних наслідків:
• планування резерву часу для перегляду спланованих форм, методів, прийомів роботи з дітьми та їх батьками;
• реорганізація індивідуальних психолого-педагогічних програм супроводу дітей, які виявляють відповідні проблеми;
• відстеження результативності впроваджених змін.
Робота психолога з дітьми з особливими потребами охоплює низку проблем:
• низька самооцінка, невпевненість у собі;
• тривожність, наявність страхів;
• труднощі процесу комунікації;
• нестабільність психоемоційного стану;
• розбалансування саморегуляції;
• дезадаптація;
• почуття залежності від оточуючих;
• почуття безнадійності, приреченості та ін.
У межах діагностичної роботи психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами пропонуються для використання такі психодіагностичні методики:
ЗДАТНІСТЬ ЗОСЕРЕДЖУВАТИСЬ:
• ”Коректурна спроба” - дослідження здатності до концентрації уваги, її стійкості, переключення, розумова працездатність.
• ”Рахунок по Крепеліну” - вивчення психічного темпу, коливань уваги, переключення, працездатність.
• ”Таблиці Шульте” – діагностика обсягу, швидкості орієнтовно-пошукової діяльності, працездатність.
АНАЛІЗУВАННЯ ПРЕДМЕТІВ:
• “Розрізні малюнки” - встановлення здатності запам’ятовувати і відтворювати просторову структуру цілого предметного зображення з 2-6 частин.
• “Виділення суттєвих ознак” – дозволяє відрізняти суттєві ознаки від несуттєвих та робити висновки про логічність суджень.
• Субтест “Практичний аналіз” (тест вербального інтелекту Й. Ставело) – дослідження загальної поінформованості й розуміння змісту прислів’їв).
• Субтест “Виключення” – здатність виділяти загальні ознаки і властивості предметів чи понять й уміння порівнювати їх - здатність до аналітико-синтетичної діяльності.
ВСТАНОВЛЕННЯ СХОЖОГО/ ВІДМІННОГО:
• ”Тест шкільної зрілості” (вербальне мислення).
• Тест Векслера – визначення загального рівня розвитку дитини.
• “Прогресивні матриці Равена” (невербальний варіант – визначення рівня розвитку аналітико-синтетичних умінь).
УЗАГАЛЬНЕННЯ:
• ”Вилучення четвертого зайвого”- сформованість наочно-образного мислення, процесів узагальнення, уміння відрізняти суттєві ознаки від несуттєвих.
• Субтест “Узагальнення” (тест вербального інтелекту Й. Ставело) визначення орієнтації у знаннях про навколишню дійсність.
• Субтест “Визначення антонімів” – вибір логічної протилежності.
ЗДІЙСНЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ:
• “Класифікація понять” ( в модифікації Л.С.Виготського, Б.В.Зейгарник, Ю.Ф.Полякова) – дослідження рівня процесу аналізу й синтезу, послідовність суджень дітей дошкільного і шкільного віку (40 малюнків).
• Групування предметів за родовими та функціональними ознаками.
• Групування предметів за 2-3 ознаками (колір, величина, форма).
ПЕРЕНЕСЕННЯ ВМІННЯ В НОВІ ПІЗНАВАЛЬНІ СИТУАЦІЇ:
• Методика Г.Россолімо – обстеження розуміння змісту ситуації, наявність елементарних уявлень, можливість використання минулого досвіду.
УМОВИВОДИ:
• Тест “Словесні ряди”- рівень розвитку логічного мислення.
• 2.Тест “Числові ряди” – рівень розвитку логічного мислення.
• 3. Субтест “Математична логіка” (тест вербального інтелекту Й.Ставело).
ЗДАТНІСТЬ МІРКУВАТИ, ВСТАНОВЛЮВАТИ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ:
• “Прості аналогії” – розуміння логічних зв’язків та співвідношень між поняттями; діагностика порушень послідовності суджень та інертності психічних процесів.
• Тест Кеттела ( вимір інтелекту дітей 6-літнього віку).
• Тест вербального мислення Керна-Йірасека.
• Шкільний тест розумового розвитку.
САМООЦІНКА, НЕВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ:
• Методика М. Куна.
• Методика С.А. Будассі.
• Методика Дембо-Рубінштейна.
ТРИВОЖНІСТЬ, НАЯВНІСТЬ СТРАХІВ:
• Тест шкільної тривожності (Ю. Ф. Пачковського, І. О. Корнієнко).
• Методика дослідження тривожності Спілбергера.
• Методика соціально-ситуаційної тривожності О. Кондаша.
МОТИВАЦІЯ
• Дослідження мотивації досягнення (А. Мехрабіан).
• Проективна методика мотивації досягнення успіху та уникнення невдач (Х. Гекхаузен).
• Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Т. Елерс).
ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН
• Опитувальник САН.
• Шкала кольорового діапазону Лутошкіна.
• Шкала зниженого настрою – субдепресії.
ДЕПРЕСИВНИЙ СТАН, НЕВРОТИЗАЦІЯ
• Діагностика рівня невротизації Л.І. Вассермана.
• Експрес діагностика невроза К. Хека і Х. Хесса;
• Диференційна діагностика депресивних станів А. Жмурова.
• Депрескоп
ДЕЗАДАПТАЦІЯ
• Методика діагностики дезадаптації «Карта спостережень» Д. Скотта.
• Опитувальник А.В. Фурмана «Наскільки адаптований ти до життя»
ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ
• Методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокича.
• Методика діагностики спрямованості особистості А. Басса.
ФРУСТРАЦІЯ, АГРЕСИВНІСТЬ
• Діагностика самооцінки психічних станів по Г. Айзенку.
• Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса й А. Даркі.
• Тест фрустрації С. Розенцвейга.
• Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (методика М. Горської)
У роботі з дітьми з особливими потребами з метою корекції поведінки та особистісних проявів організовуються:
• Заняття з розвитку комунікативних навичок, ефективної соціальної взаємодії.
• Заняття з підвищення впевненості в собі.
• Заняття з зниження тривожності та подолання страхів.
• Заняття з розвитку навичок емоційної саморегуляції.
• Заняття з розвитку креативності.
• Заняття з розвитку асертивності.